 Музей Старицького "Вас, діброви, гаї у одежі рясній Не побачу я в щасну годину, Але кревний народ в своїй згадці ясній Спом'яне і мою домовину." М.П. Старицький |
|
|
Кліщинці – село, Черкаської обл., Чорнобаївського району, центр однойменної сільської ради, розташоване на лівому березі Кременчуцького водосховища, а до його утворення в 1959-60 рр – на підвищеному березі р. Сули – лівої притоки Дніпра. Відстань до райцентру смт. Чорнобай – 45 км, від обласного центру м. Черкаси – 90 км. Має автобусне сполучення з обласним і районним центром. Лежить неподалік автомагістралі Київ-Дніпропетровськ. Межує з населеними пунктами Жовниним – на півдні, Вереміївкою – південному заході, Тимченками – на заході, Лящівкою – на півночі. На сході через Кременчуцьке водосховище – Градизький район Полтавської області. Площа сільської ради – 423 га. В селі налічується 729 дворів, 1209 мешканців, з них працюючих – 405.
Будь–якої пори року приваблює до себе численних гостей це невеличке село. Приваблює воно не тільки своєю скромною красою – ошатними будівлями, затишними вулицями та мальовничими краєвидами. Цікаве село Кліщинці і своєю історією, багато сторінок якої прикрашають імена видатних людей, чиї долі навічно пов’язані з цим селом. По праву перебувають серед славної когорти синів і дочок України, які прославили її на скрижалях історії Михайло Петрович Старицький, Іван Оникійович Вирган, Герой Радянського союзу Іван Якович Орел. Кожен з них в різні періоди історії виявили свою безмежну любов до отчого краю, рідного села. 11 березня 1983 року було відкрито літературно-меморіальний музей М.П.Старицького в окремому приміщенні площею 109,4 кв.м. На сьогоднішній день в ньому налічується 1 353 експонати, з них 1 176 експонатів основного фонду. В 2005 році музей було передано у власність Кліщинської сільської ради. Ім’я М.Старицького стало візитною карткою села, а його музею в 2006 році присвоєно звання “Народного музею” і занесений до “Золотої підкови Черкащини”.   Привертає увагу перша експозиція музею – це макет будинку і подвір’я, який виготовив народний умілець Яків Власенко за особистими спогадами М.П.Старицького про своє дитинство в с. Кліщинцях. Сучасне село Кліщинці переселене. Старі Кліщинці в яких народився М.П.Старицький який увійшов в укр. літературу другої половини ХІХ початку ХХ століття як поет, прозаїк, драматург, актор, режисер, засновник першого українського театру корифеїв, на превеликий жаль зараз під водами Кременчуцького водосховища.  
   Експозиція І–го залу, розкриває сторінки життя і творчості М.П.Старицького. М.П.Старицький народився 14 грудня 1840 року в с.Кліщинці, Золотоніського повіту, Полтавської губернії у дворянській родині. Батько М.П.Старицького відставний уланський ротмістр Петро Іванович, походив з давнього роду Старицьких. Мати, Анастасія Захарівна, походила з родини Лисенків, нащадків козацької старшини часів Богдана Хмельницького. Дитячі роки М.Старицького й перші кроки виховання та освіти проходили в с. Кліщинцях, що належало дідові по материній лінії Захарію Йосиповичу Лисенку. Грамоти та Закону Божого навчав дячок Ісай, дід розповідав про військові походи, знаних полководців, бої та перемоги. Малий Михайло дружив із селянськими дітьми, проводив з ними час у іграх і забавах, і це також залишало слід у його вихованні. У старосвітській родині Лисенків дотримувались українських звичаїв, зберігали козацькі традиції, вживалась українська мова, співались народні пісні. Ця сімейна атмосфера впливала на формування поглядів та уподобань. В 12 років, М.Старицький залишився круглим сиротою. Зростав і виховувався він у сім"ї опікуна - двоюрідного материного брата Віталія Лисенка, батька майбутнього відомого композитора Миколи Лисенка. З 1851р. по 1858 р. М.Старицький навчається у Полтавській гімназії.   Роки навчання М.П.Старицького в Полтавській гімназії відбито у фото „Полтава”, „Герб Полтави”, „Ярмарок у Полтаві”. Саме в цьому місті він розпочав свою літературну діяльність. Його поетична творчість відіграла досить помітну роль у розвитку українського мистецтва віршування. Фотокопії творів письменника показують його насамперед як поета-громадянина. Під впливом творчості Т.Шевченка Старицький виробив цілком ясний погляд на завдання митця в житті народу. Ось рядки з вірша „Поету”:
В 1881 році він видає перші свої поетичні збірки „З давнього зшитку. Пісні та думи”, п’єси „Як ковбаса та чарка, то минеться сварка”, „Не судилось”, переклад трагедії Шекспіра „Гамлет, принц Датський”. Широким планом подано тему „М.Старицький – драматург та організатор українського національного театру”. І це не випадково: він написав 25 п’єс, майже половина з яких – оригінальні твори, а решта – удосконалені переробки, інсценізації та переклади. Драматург викривав соціальну нерівність в українському селі, висловлював думки про необхідність працювати на благо народу. М.Старицький був одним із фундаторів українського професійного театру. Він виступав, як один з продовжувачів національних традицій у театральному мистецтві. У 1883-1893 роках він керівник першої на Україні професійної трупи корефеїв українського театру, де творили такі могутні таланти, як І.Карпенко-Карий, М.Заньковецька, П.Саксаганський, М.Садовський. Трупа Старицького, яка складалася майже із ста чоловік, підняла український театр до європейського рівня, сіяла прекрасне в народі. Корефеї довели, що український театр може промовляти мовою справжнього високого мистецтва, вчити народ правди й добра.   В експозиції залу розкрито тему зростання М.П.Старицького, як драматурга на прогресивних традиціях українських та зарубіжних авторів. Особливу увагу він приділяв повістям М.Гоголя. Інсценізація їх була для письменника своєрідною школою не тільки творчого використання етнографічно – побутового матеріалу, а й засобом зображення героїчного минулого народу. Відвідувачі знайомляться з фотокопіями п’єс драматурга. Значне місце відведено і матеріалам, які розповідають про зв’язки М.П.Старицького з видатними діячами вітчизняної культури, насамперед композитором М.В.Лисенком, з корефеями професійного театру М.Заньковецькою, М.Кропивницьким та іншими. Є тут зокрема афіша 1899 року, випущена в Саратові товариством російсько-українських артистів «…под руководством известного драматурга Михаила Старицкого с участием известной актрисы Марии Заньковецкой », частина конверта, в якому був лист М.Кропивницького до М.Старицького.  Театральна афіша 1889р. Драма «Мазепа» товариства російсько-українських артистів під керівництвом М.П.Старицького Розділ „Останні роки життя” висвітлює тяжкі дні хворого і збіднілого письменника у Києві. У вітрині – гіпсове зображення голови М.П.Старицького, його візитна картка, макет будинку Старицьких у Києві. Тут же фотознімки – „Леся Українка із сестрами Ольгою та Оксаною Старицькими”, „Кімната Старицького в Києві”.   Спрямованість у майбутнє властива людям великого таланту. І життя віддячує їм глибокою шаною. Цю думку розкрито в розділі „Старицький і сучасність”. Тут розповідається про незмінний успіх його драматичних творів у нашій країні та зарубежем. Підкреслено, що провідні театри України – Київський, Харківський, Львівський, Черкаський – охоче і сьогодні включають п’єси М.П.Старицького до своїх репертуарів.   Ми нащадки, свято пам’ятаємо його заповіт і робимо все, щоб все краще і передове закріпилося в нашому сьогоденні. Щороку фонд музею поповнюється все новими й новими експонатами. Протягом року музей відвідує близько 2 000 чоловік і це не тільки жителі та учні села та навколишніх сіл, відвідують музей також гості з ближнього зарубіжжя: Білорусії, Росії, міст України: Полтави, Києва, Черкас Переяслав-Хмельницька. Проводяться екскурсії та уроки народознавства, історії, географії, літератури, зустрічі з ветеранами Великої Вітчизняної війни та праці, виховні години, як для учнів місцевої школи так і для учнів шкіл району. При музеї проводяться заняття гуртка „Юний екскурсовод”, та краєзнавчий гурток під керівництвом вчителя історії та директора музею. Музей є методичним центром з досліджень життя та творчості М.П.Старицького, послугами якого користуються викладачі та студенти вищих навчальних закладів Києва, Полтави, Черкас, Переяслав-Хмельницька в написанні курсових робіт та докторської дисертації. Ще в 2000 році спільним рішенням районної державної адміністрації, президією районної ради та обласною Національною спілкою письменників України була заснована літературно-мистецька премія ім.М.П.Старицького. Кожного року відбувається вручення цієї премії в рідному селі письменника, як справжнє мистецьке свято, як звіт кращих драматичних колективів району.  
Учні школи вшановують пам’ять видатного земляка 
 
  Черкаський обласний драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка - лауреат премії М.П. Старицького 2010-2011 років  
|